Медики зуміли виграти дуже важку боротьбу за життя Ігоря Скучинського. Двічі у бійця зупинялося серце – йому допоміг вижити тренований організм.
Ігор Скучинський за свої подвиги отримав два ордени / колаж УНІАН
Боєць ЗСУ Ігор Скучинський отримав ордени “За мужність” ІІІ ступеня і Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ‒ в одному бою він з побратимами зупинив російську колону, що йшла на Житомир, а в іншому – викликав вогонь на себе, щоб прикрити відхід побратимів. Неймовірну історію героя розповіли журналісти одного з волинських інтернет-порталів.
35-річний Ігор Скучинський ‒ майстер спорту з гирьового спорту, п’ятиразовий чемпіон Волинської області та тричі – чемпіон України.
Перший бій був на початку повномасштабного російського вторгнення. Скучинський з побратимами не дав російським колонам просунутися до Житомира.
“За останніми даними, це була колона з 20 танків у супроводі двох вертольотів. Коли ми з моїми хлопцями збиралися, хтось запитав: “Скучинський, ти хоч знаєш, куди ти йдеш? Ти йдеш творити історію!”. Ми зайняли вигідні позиції на пагорбах. Звідти добре було видно центральну дорогу. Якраз заходило сонце і сліпило росіян. Чесно, я злякався, коли побачив колону, якій не було кінця-краю. А на БМП ворогів – як мурах! Ми розуміли, що наші сили нерівні, тому що мали тільки два танки і стару БМП, але повинні були їх зупинити! Хлопці-танкісти та екіпаж бойової машини діяли героїчно. Буквально за 20 хвилин бою ми знищили 14 машин, близько 50 пошкодили. Навколо лежали трупи росіян, і їх же танки розгорталися по них” – говорить воїн.
Другий орден Скучинський отримав за бій під Снігурівкою, що в Миколаївській області. Сили були нерівними. Ігор дав команду відступати. І, щоб дати побратимам відійти, почав стріляти по загарбникам, викликаючи тим самим вогонь на себе.
“Вони лупили осколково-фугасними зарядами. У мене весь бронік був в осколках, поранило ногу, поперек. Від великої втрати крові став непритомніти, але ще встиг доповісти керівництву. Коли наші вдарили з мінометів, орки відступили. У мене злетіла каска. Лежав під вогнем і думав, що якщо потрапить в голову, то капець. Але Бог відвів. А потім до мене підповз солдат Ніделкін і на ремені від автомата взявся відтягувати до своїх. Половину дороги тягнув, а там вже забрала швидка”, – розповів Ігор.
Медики почали дуже важку боротьбу за його життя. Двічі у бійця зупинялося серце. Згодом лікарі говорили – тим, що вижив, ігор зобов’язаний побратиму, який витягнув його з поля бою, і хорошою спортивною підготовкою ‒ трохи менш здоровий організм міг би і остаточно відмовити.
Ігор Кучинський / Волыньинфа